„Вісімдесят років та більше; спогади 1815–1897“ Елізабет Кейді Стентон – це історичний нарис, написаний наприкінці XIX століття. Ці мемуари розповідають про життя Стентон, відображаючи її досвід як видатної активістки за права жінок та її спілкування з однолітками з цього руху. Перші розділи присвятовані її дитинству, сімейному середовищу та першим життєвим враженням, які сформували її погляди на соціальну справедливість та гендерну рівність. У початку мемуарів Стентон детально описує своє дитинство, підкреслюючи складнощі, пов’язані з виростанням у суспільстві з жорстко встановленими гендерними ролями. Вона наводить яскраві приклади свого сімейного життя, описуючи як радісні моменти, так і труднощі, з якими доводилося стикатися молодим дівчатам. Розповідаючи про важливі події свого життя – навчання та спостереження за несправедливістю – Стентон демонструє, як у неї почала формуватися свідомість про несправедливе ставлення до жінок, що згодом лягло в основу її довготривалої боротьби за права жінок. Тон мемуарів інтроспективний та емоційно насичений, що дає можливість зазирнути в емоційний світ авторки, який пізніше суттєво вплинув на її активізм.