„Трактат про світло“ Крістіана Гюйгенса – це науковий трактат, написаний у кінці XVII століття. У роботі детально розглядаються властивості світла, зокрема явища відбиття та заломлення; також наводяться значущі спостереження щодо незвичайної поведінки ісландського кристала. Гюйгенс прагнув обґрунтувати закономірності розповсюдження світла на основі принципів математики та експериментальних даних, надавши пояснення, що відображали наукові досягнення того часу. У вступі до трактату автор розповідає про мотивацію своєї роботи та контекст, у якому були представлені його результати – а саме перед Королівською академією наук Франції. Гюйгенс зазначає, що основою своїх досліджень є як логічні висновки, так і емпіричні спостереження, висловлюючи бажання розвіяти хибні уявлення про поширення світла. Він аналізує сприйняття світла як руху ефірної речовини, критикує попередні теорії та закладає основи для дослідження принципів прямолінійного поширення світла, його відбиття та заломлення; у підсумку це призводить до детального аналізу унікальних властивостей ісландського кристала. Цей обговорення створює основу для розгляду оптичних явищ та пошуку наукової істини в цьому напрямку.