„Дванадцять оповідань і сон“ Герберта Уэллса – це збірка літературних творів, написаних у кінці XIX століття. У ній відображені характерні для автора майстерність вигадування історій та сатырічний погляд на реальність. Збірка складається з дванадцяти коротких оповідань, кожне з яких пропонує унікальний погляд на людську природу, технології та фантастичні елементи. У цих оповіданнях розглядаються такі теми, як особисті амбіції, наукові відкриття та капризы долі; примером може служити персонаж Філмер – боязкий винахідник, чия амбіція призводить до несподіваних наслідків. У самому початку збірки представляється Філмер як недооцінюваний винахідник, якому згодом присвоюють заслуги у створенні літаючого апарата. Художній розповідь дає уявлення про життя Філмера, показуючи його боротьбу та суспільне ставлення до його геніальності; крім того, в ній розкривається іронія ситуації, коли людину хвалят за винахід, якому вона сама не прагне. Шлях Філмера проходить через поєднання рішучості та страху; він бореться з наслідками свого успіху та очікуваннями, які він викликає. Цей вступ ідеально відображає стиль Герберта Уэллса – поєднання реалізму з фантазійними ідеями, що запрошує читача у світ, де амбіції та тривога переплітаються між собою.