„Дванадцять оповідань та сон“ Герберта Веллса – це збірка літературних творів, написаних у кінці XIX століття; вона демонструє характерну для автора майстерність у створенні уявних історій та сатиричних аналізів. Збірка складається з дванадцяти коротких оповідань, кожне з яких пропонує унікальний погляд на людську природу, технології та фантастичні елементи. У цих оповіданнях розглядаються такі теми, як особисті амбіції, наукові відкриття та капризи долі; прикладом може слугувати персонаж Філмер – боязкий винахідник, чия амбіція призводить до несподіваних наслідків. У вступному оповіданні збірки представляється Філмер як недооцінений винахідник, якому зрештою приписують створення літального апарата. Художній текст дає уявлення про життя Філмера, показуючи його боротьбу та суспільне сприйняття його геніальності; крім того, в ньому розкривається іронія ситуації, коли людину вшановують за винахід, який вона сама не бажає приймати як свій. Шлях Філмера проходить через поєднання рішучості та страху; він зіткнувається з наслідками свого успіху та очікуваннями, які він викликає. Цей вступ ідеально відображає стиль Веллса – поєднання реалізму з фантастичними ідеями, що запрошує читачів у світ, де амбіції та тривога переплітаються між собою.