„Загублені шляхи раю“ Льоренса Рібера – це збірка легендарних оповідань, написаних у кінці XIX століття. У цій праці представлены дві окремі історії, присвятовані пригодам святого Брендана та його монахів під час їхньої містичної подорожі до раю. У них розглядаються теми духовності, віри та природи божественних чудес. У початку оповідання представляється святий Брендан – благородний абат, якого надихає прагнення знайти загублений рай після візиту свого племінника Барінта, який розповідає історії про чудодійні країни. Готуючись до цієї важливої подорожі разом з семерма обраними монахами, їхня віра спонукає їх досліджувати небесну сторону існування, характеризовану духовною багатством та божественним світлом. Їхні розмови, роздуми та рішення переплітаються з легендами про Едемський сад, занурюючи читача у безвременну подорож, де фізичне та духовне дослідження поєднуються між собою, створюючи підґрунтя для неймовірних пригод, які чекають їх уперед.