„Нова земля“ Ельми Ерліх Левінгер – це збірка історичних оповідань, написаних на початку XX століття. У ній розповідається про єврейських осіб, які відіграли важливу роль у заснуванні та розвитку Америки, сприяючи формуванню почуття культурної ідентичності та історичної гордості. Через ці оповідання читачі познайомляються з різними персонажами – серед них є євреї, які супроводжували Колумба під час його подорожей, а також ті, хто оселився в Новому Амстердамі; всіх їх зображено як стійких людей, які прагнули отримати прийняття та почуття належності на своїй новій землі. У початку збірки розповідається про присутність євреїв на борту корабля Колумба „Санта-Марія“. Оповідь стосується таких персонажів, як Алонсо – пілот корабля; Берналь – лікар корабля; та Луїс де Торрес – перекладач, які ведуть зворушливу розмову про свою боротьбу за безпеку та прийняття як євреїв, які тікали від переслідувань у Іспанії. Поки вони з нетерпінням чекають на прибуття до суші, їхній діалог відображає глибоке бажання знайти місце, де вони зможуть вільно практикувати свою віру та знайти притулок. Відкриття суші викликає змішані почуття: з одного боку, це може означати початок нового життя, але з іншого – й страх перед невідомим. Це створює підґруння для подальших оповідань, які розглядають внесок єврейських поселенців у історію Америки.