«Аналіз свідомості» Бертрана Рассела — філософське дослідження, що розглядає природу психічних явищ та їхній зв’язок зі свідомістю, написане на початку XX століття. Ця праця має на меті критично розглянути усталені визначення розуму і свідомості, спираючись на сучасні психологічні та фізичні теорії, щоб дати всебічне розуміння психічних процесів. На початку книги викладено намір автора проаналізувати те, що відбувається під час таких психічних актів, як віра і бажання, і запропоновано критичний розгляд традиційного уявлення про те, що свідомість є фундаментальним елементом психічних переживань. Рассел починає з того, що відкидає поширене переконання, ніби свідомість — істотна характеристика, яка визначає психічні явища, і натомість стверджує, що і «розум», і «матерія» можуть походити з більш первинної субстанції, що лежить в основі обох. Він звертається до різних психологічних теорій, зокрема біхевіоризму та психоаналізу, наголошуючи на важливості спостережуваної поведінки та можливих проблемах, пов’язаних із самосвідомістю, для розуміння бажань і переконань. Упродовж цього вступу Рассел готує ґрунт для ґрунтовного дослідження психічних явищ поза спрощеними тлумаченнями, що зазвичай трапляються у філософії та психології.