„Постанова про укладення завіту“ Джона Каннінгема – це теологічний трактат, написаний у середині XIX століття. У книзі детально розглядається поняття завіту як урочистого та релігійного акту укладання угоди з Богом, підкреслюючи його значення як у особистому, так і в суспільному контексті. Каннінгем розбирає різні аспекти завітів – їх визначення, умови та обов’язки – використовуючи для цього біблійні цитати, щоб показати важливість цієї практики в житті віруючих. У вступі до твору розглядається сутність завіту, його функції та значення у контексті релігійних обов’язків. Автор підкреслює, що завіт не є лише церемоніальним актом; навпаки, він є важливою складовою стосунків віруючого з Богом, підкреслюючи значення взаємної відданості та обов’язків. Він закликає до глибокого вивчення цієї фундаментальної теми у Святому Письмі, підкреслюючи її історичне та сучасне значення для розвитку віри та духовної покори.