„Казки та оповідання Андерсена“ Г. К. Андерсена – це збірка казок та історій, написаних у середині XIX століття. Ця збірка демонструє виняткові розповідальні здібності Андерсена; вона містить різноманітних персонажів та захоплюючі сюжети, які розглядають теми краси, самооткриття та складностей людських емоцій, зокрема крізь призму дитячої невинності. Початком збірки є вічна казка „Некрасиве каченя“. Вона розпочинається у прекрасному природному середовищі: мама-качка чекає, поки її яйця вилупляться. Коли каченята з’являються на світ, одне з них – досить велике та непривабливе – швидко стає об’єктом зневаги інших, що призводить до почуття смутку та самотності. Незважаючи на насмішки та відторження однолітків, некрасиве каченя не здається та розпочинає подорож, сповнену викликами та самороздумами; зрештою воно знаходить свою справжню ідентичність та красу. Ця частина збірки створює основу для розгляду Андерсеном таких тем, як прийняття себе, розвиток та перетворення власного образу.