«De lelie van 's-Gravenhage» Якобуса Яна Кремера — роман, імовірно написаний наприкінці XIX століття. Ця історія розгортається на історичному тлі й відкривається таємничою та зловісною подорожжю бурхливої листопадової ночі 1595 року. Оповідь знайомить із ключовими персонажами, зокрема жінкою та візником на ім'я Каспер, які пробираються темними, небезпечними дорогами, натякаючи на теми пригод і напруги, що переплітають особисті випробування з ширшими суспільними питаннями. Початок роману задає тон яскравими описами суворої погоди та безлюдної сільської місцевості, поки персонажі їдуть з Лейдена до Гааги. Карету з таємничим вантажем спрямовує жінка, яка володіє знанням місцевості, якого бракує Касперу, що створює напругу, коли вони борються зі стихією. Сцена сповнена передчуття, особливо через тихе хникання дитини в кареті, що тонко пов'язане з їхньою таємною місією. Коли вони наближаються до місця призначення, оповідь передвіщає захопливі майбутні зустрічі та відкриття, які розгорнуться в міру поглиблення історичного контексту історії.