„Перше кохання“ Іоаннеса Кондилакіса – це оповідання, написане на початку XX століття. У ньому розкриваються почуття молодості та захоплення, зосереджені навколо головного героя – юнака на ім’я Георгіос – та його глибоких почуттів до дівчини на ім’я Вангеліо. Крізь призму ностальгії оповідання досліджує складнощі першого кохання, емоційну нестабільність та невинність дитячих стосунків. У початковій частині розповідається про те, як Георгіос з самого дитинства переживав різні почуття до різних дівчат. Він згадує важливий епізод під час революції 1866 року, коли він разом із родиною шукав притулку в гірському селі там зустрів дочок священика, які його зачарували. Однак його почуття неминуче зосередилися на Вангеліо – вона, на відміну від попередніх об’єктів його захоплення, мала унікальний шарм, який глибоко вплинув на нього. У подальшому розвитку сюжету описується розвиток його невинного кохання: радість, яку він отримував від її доброти, та біль ревнощів, особливо коли вона привертала увагу старшого за нього чоловіка. Юнак бореться з емоціями, яких не повністю розуміє, що створює основу для глибокого та зворушливого аналізу гірко-солодких аспектів кохання.