«Людина у вуалі» Вільяма Ле Ке є романом, написаним на початку XX століття. Історія розгортається навколо Сіді Ахамаду, шейха азжарських грабіжників у Великій Сахарі, який розмірковує про свої небезпечні пригоди та життя розбійника в пустелі. У творі на тлі давньої міфології та конфлікту з колоніальними силами змальовано теми романтики, пошуків скарбів і досліджень. На початку роману читача знайомлять із характером Ахамаду, докладно описуючи його шлях від звичайного розбійника до грізного ватажка. Він ділиться своїми спогадами про мандри Сахарою, племінні чвари та життя в переховуванні й крадіжках серед свого народу — туарегів. Також він розповідає про доленосну подорож, яка приводить його до руїн міста Саба, пов’язуючи їх із легендарною царицею Балкіс. Досліджуючи пишноту забутого міста й стикаючись із сучасною небезпекою колоніального втручання, уособленою лейтенантом на ім’я Віктор Гайяр, історія переплітає пригоди й містичну атмосферу пустелі з особистою трагедією, натякаючи на глибші конфлікти та несподіваний зв’язок із Балкіс, останньою нащадницею цариці.