Книга Елізабет Бойл О’Райлі „Як Франція будувала свої собори: дослідження XII–XIII століть“ є історичним твором, написаним на початку XX століття. У ній розглядається розвиток готичної архітектури, з особливою увагою до її витоків та видатних соборів, побудованих у Франції протягом XII–XIII століть. О’Райлі досліджує, як архітектура виступає історичним показником та відображає культурний та соціальний прогрес того часу, підкреслюючи значення французьких соборів як основи західної архітектурної спадщини. На початку тексту авторка зазначає глибокий вплив архітектури на колективну пам’ять, цитуючи Джона Раскіна та підкреслюючи ідею про те, що архітектура є живим свідченням історії. Вона пояснює, що готичні собори Франції були не просто релігійними спорудами, але й символами національної гордості та майстерності, що відображали дух того часу. Авторка також розглядає перехід від романської до готичної архітектури, звертаючи увагу на спільні зусилля різних соціальних класів у будівництві цих монументальних споруд та розглядаючи собори як відображення соціальних прагнень та художніх досягнень того періоду.