„Філокріст: Мемуари учня Господа“ Едвіна Абботта – це історичний роман, написаний наприкінці XIX століття. Книга представляє собою вигадані мемуари одного з перших учнів Ісуса Христа на ім’я Філокріст, у яких він розмірковує про своє життя, виховання та глибокі соціальні зміни в Ізраїлі часів Ісуса. У романі розглядаються теми віри, сумніву та боротьби за духовну істину у світі, сповненому політичного пригноблення та морального занепаду. У початку розповіді Філокріст описує своє дитинство в Галілеї та трагічні події, що сталися з його родиною під час правління Ірода. У дитинстві він був свідком жорстокого придушення будь-яких протестів та поклоніння фальшивим богам, що сформувало у нього глибоке прагнення до справжнього Спасителя для Ізраїлю. Він також розповідає про своє суворе виховання в рамках юдейського закону, зазначає брак надії серед своїх вчителів щодо приходу Месії та нарешті висловлює своє прагнення до спасіння. Ця частина роману створює історичний та культурний контекст, у рамках якого розгортається особистий шлях Філокріста до віри, підкреслюючи протиріччя між традиційним законом та новими духовними ідеями, які згодом визначать його життя.