„Прагматізм: нова назва деяких старих способів мислення“ Вільяма Джеймса – філософське трактат, написане на початку XX століття. Мета цієї праці – дослідити прагматістичне рух у філософії, який прагне згармонізувати емпіричні дані з більш широкими існуючими проблемами людського життя та систем вірувань. У книзі розглядається дихотомія між раціоналістичним та емпіричним способами мислення; пропонується, що прагматізм може виступити посередником між цими підходами, розглядаючи філософські питання в контексті практичних наслідків та людського досвіду. У вступній частині книги наведено передмову, у якій пояснюється контекст лекцій Джеймса; підкреслюється його бажання сформулювати колективне розуміння прагматізму, уникаючи надмірно технічної лексики. Автор підкреслює важливість філософії для формування індивідуальних поглядів на існування, висловлюючи переконання у вродженій потребі людини знаходити зв’язок між фактами та ідеалами. У першій лекції Джеймс розглядає пануючу на той час філософську дилему, зосереджуючись на протиріччі між людьми з ніжним характером (раціоналістами) та жорстким характером (эмпірицистами); аналізує розбіжності між тими, хто цінує абстрактні принципи, і тими, хто віддає перевагу конкретним фактам. Це створює основу для дослідження прагматізму як системы, здатної об’єднати ці протилежні підходи до розуміння реальності.
Сиквел: Значення істини.
The Varieties of Religious Experience: A Study in Human Nature
P
B1
The Principles of Psychology, Volume 1 (of 2)
W
B2
The Will to Believe, and Other Essays in Popular Philosophy
T
B2
Talks To Teachers On Psychology; And To Students On Some Of Life's Ideals
P
B1
Psychology: Briefer Course
P
B1
The Principles of Psychology, Volume 2 (of 2)