„Сенс істини“ Вільяма Джеймса – філософська праця, написана на початку XX століття і є продовженням його попередньої книги „Прагматизм“. У цій книзі концепція істини розглядається з точки зору прагматизму; аналізується, як переконання відповідають реальності та які практичні наслідки випливають з цього взаємозв’язку. Автор розглядає критику своегої прагматичної підходу та глибоко аналізує філософські дискусії щодо природы істини, акцентуючи увагу на її ролі в житті людини. Книга починається передмовою, яка ставить основу для обговорення поняття істини та підкреслює її динамічну природу – як щось, що „відбувається“ з ідеями та перевіряється через досвід. Джеймс викладає прагматичну точку зору, згідно з якою істинні ідеї – це ті, що можна асимілювати та перевірити в реальних життєвих умовах; на відміну від традиційних поглядів, які зосереджуються виключно на абстрактних характеристиках істини. Він також розглядає критику своих ідей з боку інших філософів та обговорює важливість радикального емпіризму для розуміння взаємозв’язку між пізнанням та реальністю. У живому та захоплюючому стилі Джеймс закладає основу для подальшого аналізу прагматизму та його впливу на розуміння істини читачами.
Продовження темы: Прагматізм.
The Varieties of Religious Experience: A Study in Human Nature
P
B1
The Principles of Psychology, Volume 1 (of 2)
W
B2
The Will to Believe, and Other Essays in Popular Philosophy
T
B2
Talks To Teachers On Psychology; And To Students On Some Of Life's Ideals
P
B1
The Principles of Psychology, Volume 2 (of 2)
P
B1
Psychology: Briefer Course