„Значення істини“ Вільяма Джеймса – це філософське творення, написане на початку XX століття й є продовженням його попередньої праці „Прагматизм“. У книзі концепція істини розглядається з точки зору прагматизму; досліджується, як переконання відповідають реальності та які практичні наслідки виникають з цього зв’язку. Автор розглядає критику свого прагматичного підходу та глибоко аналізує філософські дискусії щодо природи істини, наголошуючи на її ролі у людському досвіді. Книга починається передмовою, яка встановлює основу для обговорення істини та підкреслює її динамічну природу – як щось, що „виникає“ у процесі розвитку ідей та перевіряється через досвід. Джеймс викладає прагматичну точку зору, згідно з якою істинні ідеї – це ті, що можна асимілювати та перевірити в реальних життєвих умовах; це протиставляється традиційним поглядам, які зосереджуються виключно на абстрактних властивостях істини. Він також розглядає критику своїх ідей з боку інших філософів та обговорює важливість радикального емпірицизму для розуміння взаємозв’язку між пізнанням та реальністю. У живому та захоплюючому стилі Джеймс закладає основи для подальших роздумів, запрошуючи читачів замислитися над наслідками прагматизму для їхнього розуміння істини.
Сиквел до книги „Прагматизм“.
The Varieties of Religious Experience: A Study in Human Nature
P
B1
The Principles of Psychology, Volume 1 (of 2)
W
B2
The Will to Believe, and Other Essays in Popular Philosophy
T
B2
Talks To Teachers On Psychology; And To Students On Some Of Life's Ideals
P
B1
The Principles of Psychology, Volume 2 (of 2)
P
B1
Psychology: Briefer Course