Збірка віршів „Пасторальні та псалми“ преподобного Бенджаміна Копеландта, ймовірно, була написана наприкінці XIX століття. У цій книзі розглядаються теми природи, духовності та людського досвіду; вона відображає суть пасторального життя, поєднаного з релігійними роздумами. Вірші є своєрідною медитативною подорожжю, яка дає можливість поглянути на красу та випробування життя через ліричне вираження почуттів. У збірці представлені різноманітні вірші, що викликають відчуття спокою сільської місцевості, захоплення створінням та глибоких емоційних зв’язків людини з коханням та втратою. Творчість Копеландта розглядає як радощі природи – у віршах, що святкують настання весни чи солодкість повітря на лузі – так і теми горя та туги, особливо у віршах про втрату та надію на вічне життя. Завдяки багатим образам та глибоким роздумам автор запрошує читачів знайти полегшення як у красі землі, так і в обіцянці духовного буття після цього життя.