„Лекції Гегеля з історії філософії: Том 2“ – це філософський твір, написаний Гегелем наприкінці XIX століття. Цей том є частиною всебічного вивчення розвитку філософської думки, зокрема присвятований античним філософам – Платону та Арістотелю. У творі систематично аналізуються їхній внесок у розвиток філософії, розглядаються їхні ідеї з питань метафізики, етики та логіки; це дає можливість оцінити історичний процес філософського розвитку. На початку цього тому розглядається значення Платона та Арістотеля у формуванні філософської дискусії; описується підхід Платона, акцентується на його переконанні, що кінцева реальність полягає в свідомості, де думка та реальність є єдиним цілісним цілим. Також наводиться короткий біографічний опис Платона, його життя, впливів та контексту, у якому формувалися його філософські ідеї. Гегель підготовлює ґрунт для глибшого розгляду цих питань, зазначаючи значний вплив платонівської думки на християнство та актуальність цих філософських основ і сьогодні.
Сторінка Вікіпедії про цю книгу: en.wikipedia.org/wiki/Lectures_on_the_History_of_Philosophy