«Ao Entardecer (Contos Varios)» віконта Альфреду д’Ескраньолле Таунаї — це збірка оповідань, написаних на початку XX століття. У цих оповідях переплітаються теми хвороби, сімейних труднощів і соціальних коментарів, пропонуючи замислений погляд на людські почуття та зв’язки. У центрі першого оповідання — юний хлопчик на ім’я Альберту, чиє слабке здоров’я та незламний дух стають основою для зворушливого дослідження любові, надії й відчаю перед лицем смертності. На початку оповідання ми знайомимося з Альберту — хворобливою дитиною, яка подорожує з родиною із Сан-Паулу до Ріо-де-Жанейро. Під час поїздки потягом оповідь розкриває боротьбу Альберту з тяжкою хворобою, що пронизує розмови зі стурбованими батьками та опікунами. Попри страждання хлопчик намагається зберігати веселу вдачу, знаходячи радість у маленьких спостереженнях за світом за вікном. У його роздумах виявляються стійкість і жага до знань, коли він висловлює прагнення подорожувати й учитися. Серед батьківського сум’яття через нестабільний стан здоров’я дитини ми бачимо, як розгортаються їхні любов і відчай, і стає зрозуміло, що доля хлопчика тяжіє над мандрівкою всієї родини.