„Місто гріха“ Фіалю де Алмейди – це збірка оповідань, написаних наприкінці XIX століття. У творі поєднується яскраве, але водночас проблематичне життя Лісабона з сільським способом існування; через персонажів та їхні історії розглядаються такі теми, як туга, розпуста та людські емоції. Автор детально зобразив контраст між шумним, сповненим гріхів містом та спокійним, але несучим тягар проблем сільським життям. У початку оповідання з’являється мандрівник, який одночасно роздумує та критично оцінює навколишнє середовище; він описує пригнітливу спеку Лісабона, повне образів занепаду та пороків, а потім розповідає про свою подорож пішки до менш населених районів. Ця подорож викликає почуття свободи та екзистенційних роздумів; у ній також згадуються минулі знайомства та розмірковання про суспільні норми. Під час своєї подорожі мандрівник спостерігає за пейзажами Португалії, змінами пір року та простим сільським способом життя. У тексті використовується багатий та емоційно насичений язик, що занурює читача у сенсорні враження від міста та села; водночас підкреслюються складнощі людських бажань та стосунків.