«La Trépidation» графа Робера де Монтеск’ю-Фезанса — це збірка сцен із життя вищого світу, написана на початку XX століття. У цьому творі розглядаються нюанси аристократичного товариства, його персонажі та складнощі їхньої взаємодії, часто приправлені сатирою й проникливими спостереженнями щодо сучасних проблем. Схоже, оповідь зосереджується на суспільному коментарі через різноманітні анекдоти, у яких постають інтриги та ексцентричність паризької еліти. Початок «La Trépidation» задає рефлексивний тон: автор вводить тему суспільного занепаду та еволюції. У міру розгортання оповіді ми зустрічаємо три основні анекдоти: розпач нареченої під час весільної церемонії, розкішну вечірку, влаштовану чужинцем, який прагне долучитися до елегантності еліти, та роздуми про ефемерну й часто поверхову природу вищого світу. Автор виступає як спостерігач, розмірковуючи над мінливими цінностями та поведінкою, які заможні проголошують нормою, і натякаючи на ширший коментар щодо розчарування епохою, у якій він пише. Протягом цього вступу відчутна туга за минулим, що супроводжується різким, майже цинічним прийняттям сучасності.