„Нові казки з пагорбів“ Ред’ярда Кіплінга – це збірка оповідань, написаних наприкінці XIX століття. У цих творах розглядаються різноманітні теми, часто пов’язані з Індією; через призму британської колоніальної перспективи досліджуються такі аспекти людських стосунків, як кохання, культурні конфлікти тощо. Однією з центральних героїнь є Ліспет – прекрасна молода дівчина з пагорбів, яка приймає християнство та переживає бурхливі емоції через свої почуття до англійця. Оповідання розпочинається з історії Ліспет, доньки пари з пагорбів. Після смерті батьків від холери вона виростає в місійному закладі та стає прекрасною, побожною молодою жінкою. Її життя змінюється під час однієї з довгих прогулянок – вона знаходить пораненого англійця та приносить його до місіонерського закладу, щоб допомогти йому одужати, оголошуючи про свої наміри вийти за нього заміж. Однак, дізнавшись, що він вже заручений у Англії, Ліспет переживає великий стрес; зрештою вона відмовляється від своєї англійської ідентичності та повертається до своїх рідних звичаїв, усвідомивши, що він не повернеться. Ця історія задає тон подальшому дослідженню Кіплінгом питань ідентичності, кохання та втрат на тлі колоніальної Індії.