Книга Ервіна Роде „Психе: культ душ та віра в безсмертя серед греків“ є науковим виданням, написаним наприкінці XIX століття. У цій праці розглядаються давньогрецькі вірування щодо душі, її зв’язку з життям після смерті та культових практик, пов’язаних із пошаною до мертвих. Роде ґрунтується на різних історичних джерелах, філософських концепціях та культурних практиках, щоб проаналізувати розвиток та значення цих вірувань серед греків. У вступі до книги розглядається складний зв’язок між життям та смертю у давньогрецькій свідомості, зокрема через призму гомерівської поезії. Роде стверджує, що поняття психи чи душі виникає не просто як ефірна істота, а як невід’ємна частина особистості людини, пов’язана з її фізичним існуванням до самої смерті. Він детально аналізує, як грецькі герої боролися з ідеєю власної смертності та природою потойбічного життя, підкреслюючи, що ці ранні оповідання не відображали віри в активний вплив душ після смерті. Натомість Роде припускає, що давні греки розглядали психу як темне залишок людської істоти, позбавлений будь-якої влади у світі живих після смерті. Це створює основу для глибшого дослідження культурного значення поклоніння душі та вірувань щодо безсмертя у наступних розділах.