«The Great Masters of Russian Literature in the Nineteenth Century» Ернеста Дюпюї — це літературознавчий аналіз, написаний наприкінці XIX століття. У цій книжці розглядається творчість визначних російських авторів тієї доби, передусім Миколи Гоголя, Івана Тургенєва та графа Льва Толстого, а також подається історичний контекст виникнення самобутньої російської літературної ідентичності. У ній досліджується розвиток російської літератури, наголошується на її оригінальності й національній тематиці та аналізується внесок авторів у свою майстерність. Початок книжки готує підґрунтя для детального розгляду літературного життя Росії, розпочинаючи з Миколи Гоголя. У ньому подано відомості про походження Гоголя, його виховання та ранні впливи, зокрема багаті усні традиції його батьківщини, що сформували його оповідну манеру. У фрагменті висвітлено перші труднощі Гоголя та його зрештою здобутий прорив завдяки твору «Вечори на хуторі біля Диканьки», показано, як він черпав із місцевого фольклору та особистого досвіду, створюючи виразно російські оповіді. Завдяки яскравим описам сільського життя та пристрасному зв’язку зі своїми персонажами ранні твори Гоголя відображають поєднання мрійливості й сатири, закладаючи основу для його пізніших шедеврів і утверджуючи його значення в російській літературі.