„Звичка до опіуму“ Гораса Б. Дея – це щирий опис труднощів та складностей, пов’язаних із залежністю від опіуму; книга, ймовірно, була написана наприкінці XIX століття. Метою тексту є надання надії та рекомендацій тим, хто страждає від залежності від опіуму, шляхом поділу особистого досвіду автора та інших людей, які зіткнулися з цією залежністю та викликами, що її супроводжують. У книзі розглядаються не лише наслідки цієї звички, а й можливості одужання та подолання проблем завдяки волі та рішучості. На початку твору автор представляє свою основну аудиторію – людей, які вживають опіум, – та пояснює мету публікації цих розповідей. Увійшла частина книги описує сумний контекст, в якому перебувають ці люди, підкреслюючи необхідність надії через спільний досвід. Горас Б. Дей розповідає про свій власний шлях до залежності від опіуму, моменти відчаю та поступове усвідомлення необхідності кинути цю звичку. Він наголошує як на фізичних, так і на емоційних перешкодах, пов’язаних із залежністю, наводячи приклади сильного дискомфорту та труднощів під час спроб відмовитися від наркотику. Автор підкреслює важливість терплячості та стійкості протягом усього процесу одужання, демонструючи щире співчуття та щирі побажання допомогти тим, хто страждає від залежності від опіуму.