„Казки жаху“ Діка Донована – це збірка оповідань, написаних наприкінці XIX століття. У цій книзі поєднуються елементи криміналу, моторошності та психологічного жаху; розповіді демонструють, як герої стикаються з незвичайними, часто смертоносними явищами. Перша оповідання розповідає про боротьбу доктора Пітера Гаслара за порятунок свого друга Джека Редкара від Аннетт – жінки, схожої на вампіра, чия „нафтоподібна“ погляд здатна завдавати смертельної шкоди. У цьому збірнику також розказується, як Аннетт спочатку заманює Джека під час медового місяця, проникає до їхнього дому та призводить до загибелі їхньої дитини. Гаслар розшукує пару в Іспанії, де Аннетт панує над Джеком та поступово ослаблює доктора; у кінцевому конфлікті Джек гине, а сама Аннетт зникає. Пізніше в збірнику наводяться „офіційні документи“, які розповідають про минуле Аннетт – Ізабелли Рібери з Андалусії, народженої з незвичайними очима та пристрастю до крові; вона користувалась різними псевдонімами по всій Європі та Америці. У кожному місці, де вона з’являлась, чоловіки, які потрапляли під її вплив, хворіли на дивну анемію та мали сліди на шиї; суди не змогли довести факт отруєння, а спостерігачі помічали її гіпнотичний погляд та сріблястий голос. Книга завершується описом періоду перед зустріччю Аннетт із Редкаром, що ще більше підкреслює образ людини-вампіра, яка залишає за собою слід нез’ясованих смертей.