„Загальна фізіологія“ Макса Ферворна – науковий трактат, написаний на початку XX століття. У ньому представлена уніфікована концепція „загальної фізіології“, заснована на клітинній фізіології; компаративна біологія поєднується тут з хімічними, фізичними та методологічними аспектами для пояснення основних процесів життя – від метаболізму та формування структур до енергетики, реакцій на стимули та механізмів смерті. У вступі до праці чітко визначається її мета: надати огляд цілей, методів та проблем фізіології, водночас попереджаючи про небезпеку занадто вузької спеціалізації. Фізіологія розглядається як наука про життя, і автор стверджує, що для її вивчення необхідний клітинний підхід. На прикладах, отриманих за допомогою мікроскопа (нерухомі насіння, кристали, що імітують життєві процеси), показується складність розрізнення живого від неживого та підкреслюється необхідність чітких критеріїв для цього. У праці також розглядається поняття „пояснення“ як процесу зведення складних явищ до простіших елементів; ставиться питання, чи можна розглядати життя в рамках концепцій маси, простору та часу; аналізується зв’язок між фізичними та психічними явищами. Нарешті, у книзі наведено короткий історичний огляд розвитку фізіології – від міфічного анімізму та грецької філософії через доктрину „Пневми“, системи та експерименти Галена, період стагнації в Середньовіччі, анатомію епохи Відродження та теорію кровообігу Гарві, до робіт Бейкона, Декарта, ван Хелмонта та Бореллі.