„П’ятнадцять років у пеклі“ Лютера Бенсона – це автобіографія, написана наприкінці XIX століття. У ній автор розповідає про свої мучницькі переживання, пов’язані з алкогольною залежністю, детально описуючи, як він потрапив у відчай та який руйнівний вплив його вибори мали на нього самого та людей навколо. Книга є водночас попереджальним прикладом та особистим роздумом про наслідки алкоголізму та боротьбу за спасіння. На початку автобіографії Бенсон представляє свою історію життя зворушливим передмовленням, у якому ділиться своїми переживаннями без прикрас та фільтрації. Він розповідає про своє травматичне дитинство, характеризоване глибоким сумом та схильністю до залежностей, натякаючи на великий емоційний стрес, який алкоголь завдав йому протягом усього життя. У перших розділах Бенсон описує свої перші зустрічі з алкоголем, підкреслюючи, як початкове цікавлення переросло у неконтрольовану залежність та глибоке шкодування. У своїй розповіді він створює яскравий образ болісних спогадів та перешкод, з якими довелося стикнутися, показуючи шлях, сповнений хаосу, каяття та глибокого прагнення до полегшення, яке врешті-решт можна знайти через розуміння власної проблеми.