„П’ятнадцять років в пеклі“ Лютера Бенсона – це автобіографія, написана наприкінці XIX століття. У ній описуються жахливі переживання автора з алкогольною залежністю, його падіння в безвихід та руйнівний вплив своїх виборів на нього самого та оточуючих. Книга є як попереджувальною історією, так і особистим роздумом про наслідки алкоголізму та боротьбу за спасіння. На початку автобіографії Бенсон представляє свою життєву історію з емоційним передмовленням, в якому ділиться своїми переживаннями без прикрас та фільтрації. Він розповідає про своє травматичне дитинство, сповнене глибокого суму та схильності до залежностей, підкреслюючи важкий емоційний тягар, який алкоголь наклав на його життя. У перших розділах Бенсон описує свої перші зустрічі з алкоголем, пояснюючи, як початкова цікавість призвела до неконтрольованих звичок та глибокого шкоду. Розповідь детально відображає болісні спогади та труднощі, з якими автор стикався, показуючи шлях, сповнений хаосу, каяття та глибокого прагнення до полегшення – шлях, який він зрештою знайшов через розуміння своєї проблеми.