„Прикладна евгеніка“ Пола Попено та Розуелла Г. Джонсона – наукове видання, написане на початку XX століття. У книзі розглядаються принципи евгеніки, яка поєднує біологію та соціологію з метою запропонування суспільних заходів, що могли б покращити генетичний потенціал людства. Автори націлюються на обговорення способів, за допомогою яких суспільство може заохочувати розмноження так званих „перевагливих“ осіб та стримувати розмноження „неперевагливих“, використовуючи для цього різноманітні правові, соціальні та економічні засоби. У вступі до книги представлені основні поняття евгеніки та її історичний контекст. Попено наголошує на важливості розрізнення спадкових ознак та впливу навколишнього середовища, стверджуючи, що спадковість відіграє значно більшу роль у формуванні особистостей, ніж зазвичай вважається. На прикладах ідентичних близнюків та посиланнях на численні наукові дослідження автори критикують думку про те, що виховання може суттєво змінити спадкові ознаки людини, а також розглядають наслідки цього підходу для суспільних ініціатив щодо покращення здоров’я та можливостей людини. Автори пропонують детальний аналіз людських ознак, значення спадкових факторів та суспільних наслідків застосування евгеніки як наукової та етичної концепції.