„Найкращі оповідання 1917 року та Щорічник американської короткої прози“, під редакцією Едварда Дж. О’Браяна, – це збірка оповідань, складена на початку XX століття. Ця антологія представляє найвидатніші американські короткі твори того року, демонструючи різноманітність авторських стилів та тематик. У книзі, ймовірно, розглядаються проблеми соціальної динаміки та культурних аспектів того часу; персонажі зображують різні аспекти американського життя, що дає можливість зрозуміти наративні тенденції того епохи. Антологія починається з різноманітних історій про персонажів та їхні пригоди: перше оповідання – „Екскурсія“ Едвіни Стентон Бабкок – розповідає про дивакувату подорож на пароплаві, під час якої пані Таттл бере з собою папугу, що викликає чутки та інтриги серед інших пасажирів. Цей текст демонструє соціальні взаємини, тщеславство та гумористичні аспекти людської поведінки. Починаючи саме з цієї історії, збірка задає тон для дослідження складнощів людських стосунків та суспільних норм; теми людської дурості та соціальних реалій будуть присутні й у наступних оповіданнях.