„Привід у Білом домі“ Джеральда Стэнлі Лі – це глибокий політичний аналіз, написаний на початку XX століття. У цій праці розглядаються складні взаємовідносини між американским народом і його президентом, акцентується увага на боротьбі за справжнє представництво інтересів громадян у процесі управління країною. Лі використовує метафору „привіда“, щоб описати абстрактний та часто нереальний характер політичної влады; він стверджує, що для процвітання демократії голоси народу мають перетворитися на реальну силу, яку б визнавали та поважали ті, хто знаходиться при владі. У вступі до книги Лі формулює ідею про те, що Білий дом „переслідується привидом“ нації – нематеріальними, часто безголосними очікуваннями громадян. Автор критикує те, як президенти часто опиняються ізольованими, спілкуючись з абстрактною ідеєю „народу“, а не з конкретними громадянами; він підкреслює нагальну потребу наступного президента у налагодженні реальних зв’язків із нацією, пропонуючи для цього колективну силу та активність громадськості. Автор прагне запропонувати нову модель влади, в якій громадяни матимуть можливість висловлювати свої потреби, що дозволить перетворити систему управління з елітарної на демократичну.