Книга В. Уорда Фаулера „Релігійний досвід римського народу“ є всебічним вивченням давньоримської релігії, представленою у вигляді серії лекцій, прочитаних у Единбурзькому університеті на початку XX століття. Це видання дає уявлення про еволюцію релігійних практик та вірувань серед римлян від їхніх найранніших часів аж до епохи Августа. У ньому розглядаються складнощі римської релігійної структури та те, як вона перепліталась з різними соціальними, правовими та історичними контекстами. У вступі Фаулер пояснює свої наміри – дослідити корені римського релігійного досвіду та підкреслити його значення для розуміння ширшого контексту римської історії. Він наголошує на необхідності відходу від формалізованих та часто неправильно зрозумілих аспектів римської релігії, характерних для її пізніших етапів. Метою Фаулера є розкриття первісних інстинктів та вірувань, які сформували духовний ландшафт Риму; при цьому він визнає складнощі у доступі до свідчень ранніх періодів через брак збережених текстів та вплив грецької культури на римські інтерпретації. Книга створює основу для детального вивчення різноманітних аспектів римської духовності, зокрема її зв’язків із сільським господарством, сімейним життям та суворою дисципліною, яку накладав державний апарат.