„Золоті роги“ Адама Оельenschläгера – це романтичний вірш, опублікований на початку XIX століття та відображаючий першу хвилю Романтичного відродження в скандинавській літературі. Визнаний важливим твором у своєму культурному контексті, цей вірш досліджує теми ностальгії, античності та взаємодії минулого та сьогодення. Оельenschläгер, під впливом спілкування з норвезьким філософом Генріком Стевенсом, створив цей твір як маніфест, у якому висловлює свої нові романтичні ідеали. Сюжет „Золотих рогів“ обертається навколо давніх золотих рогів – символів скандинавської історії, які були викрадені та переплавлені. Вірш розкриває почуття туги за минулим та поваги до давніх реліквій; герої намагаються з’ясувати їхнє історичне значення. У ньому відображена суть давніх міфів та краса природного світу; описи природи поєднуються з філософськими роздумами. Протягом усього вірша поєднуються надія та меланхолія; пошуки золотих рогів, зрештою, символізують більш широкі екзистенційні проблеми, пов’язані з людськими прагненнями та неминучістю втрат.
Переклад твору: Guldhornene