«El Manuscrito de mi madre» Алікс де Ламартін — це особиста оповідь, написана на початку XX століття. Текст, імовірно, зосереджений на роздумах і записах матері автора, даючи змогу зазирнути в її життя, цінності та досвід на тлі історичних потрясінь. Головна героїня — Алісія де Ройс, мати автора, чиї глибока відданість родині та становлення її ідентичності в бурхливі часи у Франції є центральними для цього твору. Початок рукопису витримано в тональності скорботи й пам’яті: оповідач у День мертвих розмірковує про втрату матері, похованої неподалік. Він блукає знайомими краєвидами свого дитинства, сповненими спогадів про родину та зв’язку з минулим. Ці роздуми переплітаються з образами природи, підкреслюючи красу й смуток змін пір року, а також неминучість втрати. Оповідач розривається між відволіканнями сьогодення та глибокими емоційними зв’язками з тими, хто відійшов у вічність, створюючи підґрунтя для щирого дослідження родинних уз і особистої спадщини.