«La fine dell'amore» Роберто Бракко — це сатирична п’єса, написана наприкінці XIX століття. Твір являє собою складне дослідження кохання та стосунків через галерею персонажів, до якої входять маркіза Анна Ді Фонтанароза та численні залицяльники, що її оточують. П’єса порушує теми бажання, суспільних очікувань і природи кохання. На початку п’єси глядачі знайомляться з жвавим світським середовищем салону маркізи Анни, розташованого у заміській віллі. Такі персонажі, як доктор Сальветті, граф Діоніджі та Джуліано Д’Альма, обмінюються дотепними репліками, розкриваючи свою зацікавленість коханням і мистецтвом. Сцена розгортається навколо грайливої та мінливої поведінки Анни щодо її гостей: вона потай втягує їх у флірт, водночас намагаючись розібратися у власних складних почуттях стосовно шлюбу та незалежності. Початок задає тон гумору, змішаного з прихованою напругою, натякаючи на глибші емоційні конфлікти в міру розвитку сюжету.