«Людська особистість і її переживання тілесної смерті» Ф. В. Г. Маєрса — це наукове видання, написане наприкінці XIX століття. У тексті розглядаються глибокі питання, пов’язані з людським існуванням, з особливим зосередженням на тому, чи може людська особистість існувати після фізичної смерті. Маєрс прагне дослідити й систематично проаналізувати явища, пов’язані з цією темою, обстоюючи науковий підхід до вивчення людської душі та свідомості. На початку праці Маєрс порушує парадоксальне питання: людство не застосувало сучасний науковий метод до ключової проблеми виживання душі після смерті — теми, надзвичайно важливої для розуміння людського існування. Він особливо наголошує на необхідності ґрунтовного дослідження природи особистості, припускаючи, що традиційні вірування та забобони відокремили це дослідження від наукової сфери. У своїх розвідках Маєрс готує підґрунтя для докладного обговорення того, як різні аспекти людського досвіду — як-от сни, гіпноз і психічні явища — можуть указувати на глибше розуміння свідомості, що виходить за межі фізичної реальності.