„Мемуари кайзера“ Вільгельма II – це історичний твір, написаний на початку XX століття. Книга відображає роздуми та досвід останнього німецького кайзера у період важливих змін у Європі, зокрема акцентується на його взаємодії та стосунках із провідними політичними діячами, такими як Отто фон Бісмарк. Вона дає уявлення про політичну атмосферу того часу, виклики, з якими стикався кайзер як монарх, а також події, що призвели до Першої світової війни. Мемуари починаються з опису захоплення автора принцом Бісмарком та підкреслюють його значну роль у формуванні Німецької імперії. Вільгельм висловлює повагу до досягнень Бісмарка, водночас критикуючи деякі рішення канцлера, які вважав помилками. Цей контекст створює основу для обговорення різних сценаріїв щодо зовнішньої політики Німеччини, зокрема її взаємодії з іншими країнами та внутрішніх конфліктів. Через ранні роздуми кайзера про свої стосунки з Бісмарком та наслідки політики канцлера читачі отримують уявлення про його погляди, які згодом вплинули на його правління під час складного періоду європейської дипломатії.