„Правда про опіум“ Вільяма Г. Бреретона – це критичний аналіз та захист індокитайської торгівлі опіумом, написаний наприкінці XIX століття. Цей твір є відповідью на твердження Антиопіумної спілки, спростовуючи поширені хибні уявлення про куріння опіуму та його вплив на китайське населення. Автор, ґрунтуючись на своєму багаторічному досвіді роботи в Гонконзі, оскаржує загальноприйняте ставлення до опіуму як до шкідливої речовини та його торгівлю як до експлуатації людей. На початку тексту Бреретон наводить свою кваліфікацію, підкреслюючи, що його знання базуються на особистому досвіді років проживання в Гонконзі, де куріння опіуму є поширеною практикою. Він розбирається з хибними уявленнями прихильників антиопіумного руху, стверджуючи, що їхні думки ґрунтуються на чутках, а не на прямому спостереженні за реаліями вживання опіуму в Китаї. Бреретон має на меті прояснити ситуацію щодо опіуму та його торгівлі, стверджуючи, що заяви про широкомасштабне залежність від цієї речовини чи соціальне занепад через неї є перебільшеними та безпідставними. Вступна частина тексту створює основу для детального аналізу соціоекономічних наслідків вживання опіуму в Китаї та діяльності антиопіумного руху, підкреслюючи, що ця речовина при помірному вживанні не завдає значної шкоди.