„Історії дня та ночі“ Альджернона Блеквуда – це збірка оповідань, написаних на початку XX століття. Книга досліджує складність людських емоцій та стосунків, часто звертаючись до тем кохання, пам’яті та надприродного. Кожне оповідання розгортається на тлі, що відображає як красу, так і таємницю життя, затягуючи читача у світ, де повсякденне перетинається з надзвичайним. У першому оповіданні „Зустріч“ розповідається про чоловіка, який після п’ятнадцяти років повертається на знайоме місце, сповнений очікуваннями та ностальгією за колишньою коханкою. По дорозі назад до садових воріт, де вони колись домовилися зустрітися, він бореться зі своїми емоціями та спогадами про їхню молодіжну любов. Цей початковий розділ створює основу для глибокого розгляду почуття туги та перебігу часу; герой роздумує як про зміни в собі, так і про кохання, до якого так старанно тримається… Але наприкінці своєї подорожі він дізнається щось несподіване та моторошне.