«In faccia al destino» Адольфо Альбертацці — роман, написаний на початку XX століття. Події розгортаються в альпійському селі Вальдігорго, де головний герой Карло Сіворі бореться з глибоким відчуттям відчаю та розчарування після невизначеної травми. Його взаємодія з родиною Мозерів, особливо з Євгенією, яка одужує, та її доньками, порушує такі теми, як родинні зв’язки, особисте зцілення та пошук мети серед емоційних потрясінь. На початку роману читач знайомиться з Карло, який нещодавно прибув до Вальдігорго в надії знайти розраду й відновити сили. Однак його очікування не справджуються: він поринає в нудьгу, що контрастує з жвавою атмосферою в домі Мозерів. Поки Євгенія намагається одужати після тяжкої хвороби, Карло дедалі більше відсторонюється й не може емоційно взаємодіяти з людьми довкола. Спілкування з родиною Мозерів підкреслює ізоляцію Карло та згасання його прагнень, тоді як він розмірковує про втрачені зв’язки й спогади, провіщаючи подорож самозаглиблення та можливого спокути. Попри бажання відсторонитися від життєвої енергії, присутність родини Мозерів викликає скороминущі моменти тепла й ностальгії, вказуючи на боротьбу між відчаєм і прагненням людського зв’язку.