«The Lost Atlantis and Other Ethnographic Studies» сера Даніеля Вілсона — це збірка етнографічних нарисів, написаних наприкінці XIX століття. У цій науковій праці досліджуються різні легенди, зокрема міф про Атлантиду, а також розглядається етнологічне й історичне значення цих оповідей у контексті людської цивілізації. Вілсон прагне розкрити зв’язки між доісторичними культурами та цивілізаціями по всьому світу, звертаючись як до давніх традицій, так і до нових наукових досліджень свого часу. Книга починається з передмови Сибіл Вілсон, яка розмірковує про наукову відданість свого батька, сера Даніеля Вілсона, попри погіршення його здоров’я. Вона представляє головний предмет дослідження — легенду про Атлантиду, переказану Платоном, а також її подальші інтерпретації та спекулятивні теорії, що виникали протягом століть. У тексті окреслено культурне й історичне значення Атлантиди, а також висловлено критичний погляд на її міфологічні аспекти: припускається, що легенда може ґрунтуватися на справжніх давніх традиціях про загублену цивілізацію, водночас визнаються межі наукової перевірки тверджень про матеріальні докази, пов’язані з Атлантидою. Крім того, Вілсон готує підґрунтя для глибшого аналізу інших етнографічних тем у наступних розділах, натякаючи на ширше дослідження давніх моделей міграції людей і культурних взаємодій.