„Сонце сліпить та морська хвиля… (Дві історії кохання)“ – художній твір графині Емілії Пардо Басан, написаний, ймовірно, у кінці XIX століття. Сюжет розгортається навколо персонажки Асіс Табоади, яка намагається зрозуміти свої нові почуття та роздуми після важливої та заплутаної події у її житті. Текст досліджує теми кохання, суспільних очікувань та особистого пробудження. На початку історії читачі знайомляться з Асіс Табоадою, яка прокидається з сильною головною болею та роздумує про свій фізичний дискомфорт та емоційну нестабільність, спричинену нещодавньою подією. Під час спілкування зі своєю служницею – жвавою особистістю на прізвисько „Діабла“ – стає зрозумілим, що Асіс бореться з почуттями провини та розгублення через романтичні переживання, які порушили її раніше стриманий спосіб життя. Цей початок створює основу для її самопошуків у межах суспільних норм та обіцяє глибоке дослідження тем кохання та ідентичності в ході розвитку сюжету.