„Мексиканські ночі“ Густава Емара – це історичний роман, написаний наприкінці XIX століття. Дія книги розгортається на багатогранному тлі Мексики, зосереджуючись переважно на пригодах двох мандрівників – добре озброєного графа Луїса дель Саулея та його супутника Оліверіо. Вони розповідають про свої враження під час подорожей крізь краєвид, сповнений краси та небезпеки, торкаючись таких тем, як цивілізація, багатство та пригоди. На початку роману описуються вражаючі пейзажі Мексики, зокрема мальовничий ландшафт району Лас-Кумбрес; двоє мандрівників зупиняються, щоб насолодитися краєвидом. Під час подорожі вони обговорюють свої плани; граф розповідає, що прямує на шлюб, укладений їхніми родинами з жінкою, яку він не знає. Серед них починає виникати тривога – вони усвідомлюють небезпеки цього регіону; Оліверіо неодноразово нагадує про необхідність бути обережними в країні, де засідки та розбійництво є поширеними. Цей діалог покладає основу для подальших напружень та пригод, натякаючи на переплетення особистих та політичних конфліктів у розвитку сюжету.