„Наполітанські новели“ Сальваторе Ді Джакомо – це збірка оповідань, написаних наприкінці XIX століття. Цей твір відображає яскраве життя та емоційну глибину Неаполя, розглядаючи різних персонажів та їхні переживання; усе це поєднується з нотками ностальгії та соціальними коментарями. Вступ до „Наполітанських новел“ знайомить читачів із світом, сповненим яскравих образів та складних емоцій. Передмова Бенедетто Кроче підкреслює недооцінену літературну цінність цих оповідань, які досліджують теми людського досвіду та сутність наполітанського життя. Перша з новел розповідає про старого чоловіка, який, охоплений ностальгією за минулим та борючись із глухотою, знаходить полегшення у своїх спогадах та музиці. У взаємодії з рештками свого старого життя та тишею навколишнього середовища ця історія викликає меланхолійне, але дуже тепле роздумування про час, втрати та постійність мистецтва на тлі примарності життя. Наступні новели обіцяють занурити читача ще глибше у складнощі кохання, смутку та наполітанського духу.