„Спогади про моє життя (том 1 з 2)“ Сантьяго Рамона-і-Кахала – це автобіографічне творення, написане на початку XX століття. У цих спогадах автор розповідає про свої життєві переживання, зокрема про дитинство та юність, насамперед прагнучи пролити світло на психологію особистості, сформованої під впливом навколишнього середовища та освітнього контексту. Очікується, що розповідь Кахала буде присвятована особистим почуттям та роздумам, а не пригодницьким історіям; вона запропонує унікальний погляд на труднощі та успіхи, які зрештою привели його до видатної наукової кар’єри. У вступі спогадів читач дізнається про раннє життя Рамона-і-Кахала – про його народження в маленькому селі Наварри, про наполегливі зусилля батька стати лікарем попри фінансові труднощі та перешкоди, з якими стикалась родина. Через живі спогади про дитинство, сповнене досліджень та цікавості до природного світу, Кахал розмірковує про важливі переживання, які сформували його особистість, зокрема про навчання під керівництвом батька. Він ділиться своїми роздумами щодо розвитку свого характеру – поступового зростання поваги до природи та боротьби особистості проти суспільних норм. Ця перша частина спогадів задає тон роздумам про його виховання та ті фактори, які вплинули на подальші досягнення в житті та науці.