«Книга про Закоханого і Коханого» Рамона Лулля — це містичний трактат, написаний у XIV столітті. Цей твір вписаний у ширший контекст вагомого літературного доробку Лулля, розкриваючи глибокі теми любові, туги й духовності. Він являє собою поетичний діалог між Закоханим і Коханим, досліджуючи глибини божественної любові та емоційні випробування, що супроводжують відданість. На початку тексту читач знайомиться із серією споглядальних діалогів, у яких Закоханий висловлює свою тугу за Коханим, розмірковуючи про природу любові та випробування, які вона несе. За допомогою виразних віршів Закоханий ділиться своєю сповненою сліз, зітхань і бажань мандрівкою, породжуючи філософські роздуми, навіяні кожною взаємодією. У міру розгортання оповіді висвітлюються теми езотеричного розуміння, духовного зростання та емоційного впливу любові, створюючи підґрунтя для глибшого дослідження містицизму й пошуків божественного зв’язку в решті твору.
Перекладено з «Бланкерни» Лулля, частиною якої є цей текст.