„Новели“ І. Л. Карагіала – це збірка оповідань, написаних на початку XX століття. Теми, представлені в першій частині збірки, свідчать про поєднання романтики та соціальної сатири; у них досліджується життя та внутрішній світ різних персонажів, зокрема молодого студента наук на ім’я Ніца. Оповідання глибоко проникають у складнощі людських емоцій та стосунків, зосереджуючись на амбіціях, почуттях та особистих переживаннях героїв. У вступній частині „Новел“ ми познайомлюємося з Ніцею – молодим чоловіком, який розпочинає навчання в Бухаресті за підтримки своєї відданої, але сумної матері. Під час навчання його одноманітне життя порушує несподівана романтична зустріч, яка пробуджує в ньому палке бажання. Сюжет фокусується на емоціях Ніци після отримання таємничого листа від жінки, що спонукає його до серйозних роздумів про кохання та бажання. Проза Карагіала чудово передає суперечливі почуття Ніци – радість та тривогу під час цього складного шляху молодого кохання, яке переплітається з реальностями його життя.