„Історії“ Йоана Славіці – це збірка оповідань, написаних наприкінці XIX століття. Оповідання цієї збірки багаті на елементи фольклору та розглядають різноманітні теми, пов’язані з героями, магією та моральними уроками; вони відображають глибоку причетність автора до румунської культури та міфології. У початку оповідання „Відьма сонця“ з’являється могутній та загадковий імператор, чиї очі унікальним чином відображають поєднання радості та смутку. У нього троє синів: Флорея – найсильніший, Костан – найкремезніший, а Петру – наймолодший, веселий та музичний. Смуток імператора походить від страху, що його сини можуть не бути гідними спадкоємцями. Коли Петру вирішує з’ясувати причину таємничого вигляду очей свого батька, він дізнається, що щастя імператора пов’язане з силою його синів, а смуток – з його сумнівами щодо їхніх здібностей. Це спонукає Петру та його братів на пригодницьку подорож до чарівного колодязя Відьми сонця, аби знайти засіб для зцілення батька; їх чекають міфічні виклики та перешкоди на цьому шляху.